Багато хто з вас чули про синдром Аліси в Країні чудес або мікропсіі. Це психіатричний розлад, при якому людина сприймає оточуючі предмети занадто великими або маленькими. Але в лікарській практиці зустрічаються й інші цікаві «літературні» розлади.
Синдром Пітера Пена
Людина з таким синдромом не хоче брати участь в складному дорослому житті, вчитися, працювати - це наганяє на нього нудьгу і страх.
Синдром Розумної Ельзи
Названий по імені героїні казки братів Грімм. Синдром виражається в звичці людини тривожитися з приводу власного майбутнього, заздалегідь переживаючи через те, що, можливо, з ним ніколи не станеться.
Синдром Доріана Грея
Виражається в панічному страху людини перед фізичним старінням. Такі люди зловживають косметикою і носять одяг, явно не відповідає їх віку.
Синдром Мартіна Ідена
Названий по імені героя роману Джека Лондона. Мартіну вдалося піднятися з убогості і неграмотності і стати успішним письменником. Але після цього він більше не написав жодного рядка. Випадок Мартіна Ідена наводиться як приклад розчарування, виникає у людини після здійснення глобальної життєвої мети.Хвороба досягнення
успіху – це те, що заважає людям спокійно відпочивати на Олімпі, до якого вони
так довго йшли. Криза мети знайома тим, хто досягає успіху, проте бачить, що далі
немає куди рухатись. Мартін Іден, герой однойменного роману Джека Лондона,
ставши відомим письменником й дійшовши до мети всього свого життя, здійснює
самогубство – кидається в море, не втримавшись на гребені хвилі слави. До речі,
зіркова хвороба сучасних знаменитостей – це одна з форм синдрому Мартіна Ідена.
Синдром мадам Боварі і –
нездатність людини відрізнити реальність від уяви. Боваризм буває позитивний і
негативний – людина або живе у вигаданому раю, або ж сама собі створює пекло.
Назву цьому синдрому дали на честь хрестоматійного роману Гюстава Флобера.
Синдром Мюнгхаузена ще називають симулятивним синдромом.
Людина намагається перебільшити масштаби своєї хвороби, шукає все нові
симптоми, вимагає негайного серйозного лікування – а насправді хоче
всього-на-всього уваги і турботи.
Назва синдрому походить від любові барона
Мюнхгаузена, героя твору Распе, до неймовірних історій про свої фантастичні
пригоди. Всі ми в дитинстві теж були трохи Мюнхгаузенами, коли не хотілось іти до школи: одразу червоніло горло, піднімалась температура й
з’являвся кашель. Проте справжній синдром Мюнхгаузена діагностується тоді, коли
людина вже не уявляє свого життя без симуляції.
Синдром Вертера або ефект Вертера – хвиля самогубств, що прокотилась Європою у кінці ХVIII століття після публікації роману Гете «Страждання юного
Вертера». Герой твору, закоханий юнак, зневірившись знайти щастя з обожнюваною
дівчиною, пускає собі в голову кулю. Під впливом твору Гете по всій Європі романтично
налаштовані юнаки, наслідуючи головного героя, почали позбавляти себе життя.
Справа дійшла до того, що в низці країн небезпечний роман був заборонений.
Світ щороку поповнюється
новими літературними персонажами. І сьогодні спостерігаються вже й зворотні
процеси – письменники беруться описувати складні психічні відхилення, будуючи
на них свої сюжети. Згадаймо хоч би «Синдром Петрушки» Діни Рубіної.
Отже, чекаємо на нові
книжки, чекаємо на нові діагнози.
